Сайт joomix.org

 : +380 66 017 8670  / +380 67 738 4427

Буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці". Голубенко Денис, Білицька ЗОШ №1 Кобеляцького району Полтавської області.

Робота учасника конкурсу учня 11 класу Білицької ЗОШ №1 Кобеляцького району Полтавської області Голубенка Дениса. Денис представляє буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці".

golubenko

 

 

Буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці". Ніщенко Валерія, Головачанський НВК Полтавського району.

Робота учасниці конкурсу учениці Головачанський НВК Полтавського району Ніщенко Валерії. Валерія представляє буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці".

Nischenko

Валерії - 15 років. Дівчина займається музикою, захоплюється фотографією та цифровим артом

 

 

Буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці". Манжос Поліна, 7-а клас Хорольської гімназії Полтавської області.

Робота учасниці конкурсу учениці 7-а класу Хорольської гімназії Полтавської області Манжос Поліни. Поліна представляє буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці".

manjos

Поліна - член клубу юних поетів "Свідомість", захоплюється вивченням англійської мови, є переможцем мовно - літературних конкурсів.

 

 

С. Пантюк про мистецький проект 'Вірші з передової'

«Тоді була така дискусія, чи мають митці йти на війну. Довго сперечалися у «фейсбуках», аж хрипіли. Моя ж позиція така: «Кожен чоловік, який поважає себе, повинен випустити свої 100 куль у ворога. Як митець може про щось писати, якщо він цього не понюхав? Можна, звісно, подивитися по телевізору, послухати по радіо, але то не та війна, яку ти відчуваєш по-справжньому. Відповідно, по-справжньому про неї і не розповіси, – говорить письменник. – По суті, моє життя нічого не вартує, але і вартує насправді дуже багато, бо чомусь наді мною весь час кружляли янголи, які повернули мене додому живим».

Олексій Бик. "Доки світ молодий"
 

Доки світ молодий,
Доки тіні його невловимі,
На світанку століть
Закривавиться обрію схід,
І останній підйом
Просурмлять на зорі херувими,
Закликаючи нас
Лаштуватися в новий похід.

Най сконають усі
Лжепророки і псевдомесії,
Що в священну ріллю
Засівають облудний посів…
Зрозумій мене так,
Як я сам себе не розумію,
Як ніхто і ніколи
Мене іще не розумів.

Не рахуючи літ,
Що мені накувала зозуля,
Я сідлаю коня
І ступаю в своє стремено.
Передсмертний ривок –
Я поважчаю рівно на кулю
І впаду у траву,
Як в старому німому кіно.

Передсмертний акорд –
Я полегшаю рівно на риму,
В цій агонії сну
Заблукавши на віки віків,
На руїнах Москви,
Вавилону і Третього Риму
Сонце витче узор
Українських моїх рушників…

Олекса Бик. "Вірші на руці". Фрагмент.

Нашепотіла строфи ці
Моя печаль, моя химера – 
Не довіряючи паперу,
Я пишу вірші на руці.

На склянку мерзлого дощу
Мене запросить ніч осіння,
І я, не маючи терпіння,
На пальці риму пропущу.

І будуть вірші знов - із тих,
Що не допишуться ніколи,
Бо вже стоять дерева голі,
А я пишу лише для них,

Бо ми із ними як мерці – 
Життя зайшло за половину…
Заплаче осінь як дитина
І змиє вірші на руці…

***

Ще третій півень не співав,
Іще тебе ніхто не зрадив -
І вже на те немає ради,
Але тікати - Боже збав.

Усі епохи і світи
Як полотно на нашій голці,
Бо ми з тобою добровольці
Цієї божої чоти.

Сьогодні впишуться за нас
У цю шалену колотнечу
Загони смертників лелечі
І Котляревський, і Тарас.

Нехай ідуть під три чорти
Ті, хто відсидяться у скойці,
А ми з тобою добровольці
Цієї божої чоти.

***

Недописано сотні віршів,
Недороблено тисячі справ,
Буде пісеньці новий мотив -
Світ ловив мене, та не спіймав.

За спиною лишилось життя,
Ніби ранок, що був - і пішов,
До старого нема вороття,
Світ шукав мене, та не знайшов.

Ілюзорна вага почуттів -
Як данина одвічній війні,
Всі вмирають, а я - й поготів,
Світ любив мене, я його - ні.

***

Доки світ молодий,
Доки тіні його невловимі,
На світанку століть
Закривавиться обрію схід,
І останній підйом
Просурмлять на зорі херувими,
Закликаючи нас
Лаштуватися в новий похід.

Най сконають усі
Лжепророки і псевдомесії,
Що в священну ріллю
Засівають облудний посів…
Зрозумій мене так,
Як я сам себе не розумію,
Як ніхто і ніколи
Мене іще не розумів.

Не рахуючи літ,
Що мені накувала зозуля,
Я сідлаю коня
І ступаю в своє стремено.
Передсмертний ривок –
Я поважчаю рівно на кулю
І впаду у траву,
Як в старому німому кіно.

Передсмертний акорд –
Я полегшаю рівно на риму,
В цій агонії сну
Заблукавши на віки віків,
На руїнах Москви,
Вавилону і Третього Риму
Сонце витче узор
Українських моїх рушників…

***

Як піду навпростець,
розтинаючи вітер надвоє,
Розігнувши спіраль,
розриваючи вічну петлю,
Ти постукаєш в серце,
а серце - позве за тобою...
...Я розбурхану пам'ять
і душу свою оголю.

Я заплакану ніч
втішу ранком, останнім на долю,
Заміню кольори -
замалюю у білі сніги,
Ти постукаєш в серце -
спалю і розвію по полю,
Ти шукатимеш в полі,
а в полі - ні сну навкруги.

***

Немов босоніж по стерні,
Слова, як осінь навіжені
І безнадійні, як мішені
При перехресному вогні,
Ідуть – ступають на ножі,
І розтинають навпіл вітер, 
Зодіакальні знаки літер
У безкінечному вірші,
Що написався, далебі,
Ще випадковіше за осінь,
Чиї дощі золотокосі
Так довго снилися тобі
На тій затоптаній межі,
Поза якою білим-біло…
…Слова летіли і летіли
У карколомнім віражі, 
Немов босоніж по стерні,
Неначе осінь, навіжені,
І безнадійні, як мішені
При перехресному вогні…

***

Щоб змінити життя на краще,
Треба вийти за межі звичок,
Збити будні, не знати нащо,
Ніби попіл до попільничок.

Розгубити старі проблеми,
Бути разом старим і юним,
Перекреслити звичні схеми,
Переплутати дощ і струни,

Полетіти, мов камінь з пращі,
Шугонути увись стрілою...
Щоб змінити життя на краще, 
Треба стати самим собою.

***

ПІСЕНЬКА ПРО КОТИКА 

Я гуляю поміж вас,
Ви для мене - як наркотик,
Я маленький чорний котик,
Шалапут і ловелас.

Мов останній драндулет,
На порозі катастрофи
Я пишу прощальні строфи -
Я філософ і поет.

Ні бажання, ні часу
Виправляти власні хиби -
Вірю в безкінечну рибу
Й абсолютну ковбасу.

Я одвіку сам-один,
Не беруть мене простуди,
Горобці, коти і люди -
То найкращі із тварин...

...Я гуляю поміж вас,
Ви для мене - як наркотик,
Я маленький чорний котик,
Шалапут і ловелас.

Інтерактив. Мистецький проект 'Вірші з передової'.

Зазвичай письменники найбільше ненавидять запитання: «Як то бути письменником?». На їхню думку це найбезглуздіше питання, яке може поставити аудиторія творцю – занадто примітивно. Хоча саме це найбільше хвилює людей – як з нічого, з голови, уяви і цього всього, що відбувається навколо, можна створити цілий КОСМОС, іншу реальність.

Можливо, і не люблять вони ці запитання тільки тому, бо ті змушують їх оголюватися перед аудиторією, давати відповіді на те, про що і собі не завжди хочеться говорити.