Сайт joomix.org

 : +380 66 017 8670  / +380 67 738 4427

Буктрейлер до книги Сергія Пантюка «Тимко і ґелґотунчик Шкода».. Команда "Читайлики" Попівської ЗОШ І-ІІІ ст. Миргородського району Полтавської області

Робота учасників конкурсу учнів Попівської ЗОШ І-ІІІ ст. Миргородського району Полтавської області. Команда "Читайлики" представляє буктрейлер до книги Сергія Пантюка «Тимко і ґелґотунчик Шкода»".

IMG 1015

Буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці". Манжос Поліна, 7-а клас Хорольської гімназії Полтавської області.

Робота учасниці конкурсу учениці 7-а класу Хорольської гімназії Полтавської області Манжос Поліни. Поліна представляє буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці".

manjos

Поліна - член клубу юних поетів "Свідомість", захоплюється вивченням англійської мови, є переможцем мовно - літературних конкурсів.

 

 

С. Пантюк про мистецький проект 'Вірші з передової'

«Тоді була така дискусія, чи мають митці йти на війну. Довго сперечалися у «фейсбуках», аж хрипіли. Моя ж позиція така: «Кожен чоловік, який поважає себе, повинен випустити свої 100 куль у ворога. Як митець може про щось писати, якщо він цього не понюхав? Можна, звісно, подивитися по телевізору, послухати по радіо, але то не та війна, яку ти відчуваєш по-справжньому. Відповідно, по-справжньому про неї і не розповіси, – говорить письменник. – По суті, моє життя нічого не вартує, але і вартує насправді дуже багато, бо чомусь наді мною весь час кружляли янголи, які повернули мене додому живим».

Дивовижна сила говорити, або роздуми над книгою Олени Задорожної «Той, що зумів воскреснути»
 
Важко писати про книжку, де все вже описане автором, де є текст і до тексту. Але думок так багато, хоч більшість із них – лише відлуння, що відчуваєш потребу докинути і свої п’ять копійок. То й добре, що не срібняків.
Та все ж іноді почуваєшся зрадником, бо зачиняєшся від переживань, які автор відважно впускає і пропускає крізь себе, і говорить навіть у той час, як «замовкає музи́ка», бо «йому перетисло горло». Дивовижна сила говорити, знаходити потрібне слово, «коли його курс обвалився і знецінився мовець». Більше того, підбирати зримі образи так, що в цьому книжковому світі проступає твій власний світ, усі замовчувані тобою переживання і страхи. Навіть тоді, коли авторка, певно, й не бажала цього.
Усе, що відбувається з нами тут-і-тепер (про особистісні зміни), звісно, спричинене минулим. Але чи часто замислюємося, що минуле сприймаємо через сучасність. Спочатку йде «після», а вже потім «до» – переосмислене й оцінене через теперішнє бачення. Цікаво, що ж відчуває автор до своїх надрукованих віршів, які фізично відтинає, переносить у Past Perfect, «минуліше минулого», таке споглядально-далеке. Маємо нагоду відчути все це у другій частині збірки. Можемо пройти крізь усе, залишаючись, однак, по цей бік, у своєму «справдешньому» світі з кнайпами і прирученими драконами, у зручному окресленому світі, в якому, щоправда, час від часу з’являються приціли, берці чи кулі – майже органічно й безболісно, доки на них не звертають нашу увагу.
І в мені все міцніло відчуття власного ренегатства, втечі у «справдешній» світ від світу справжнього, аж доки натрапила на заспокійливу думку, що «одні видихають повітря з легенів, аби інші могли його вдихнути». Можливо, це й хитке виправдання, але так воно є.
Ще треба було б написати, що деякі вірші відразу звучать піснею, що замість підкреслити уподобану цитату часто просто ставиш знак оклику на сторінці, що попри складні метафоричні конструкції після прочитання лишається післясмак прози – може, тому що прозою закінчується книжка, а може, книжка тому й закінчується прозою. Але для мене «Той, що зумів воскреснути» – це «той незручний момент» (так, у цій книжці знайдете чимало іронії щодо сучасних штампів і залежностей), коли помічаєш, що забув дихати і робиш нарешті вдих, хоча для цього й доводиться докладати зусилля.
Євгенія НАЙЧУК,
письменниця
Олена Задорожна

Олена Задорожна народилася у Полтаві 1984 року. З 2004-го є активною учасницею мистецьких заходів у рідному місті. Тісно співпрацює з місцевою організацією Національної спілки письменників України. Лауреат кількох поетичних конкурсів. Вірші публікувались в альманахах «Ірпінські світанки», «Рідний край». Разом з поетесами Оленою Гаран, Наталією Трикаш, Євгенією Найчук створила мистецький проект «Знак чотирьох», що переріс у мистецьке об’єднання «Сходи». За час існування проекту світ побачили три випуски альманаху «Острови», було проведено чимало літературних пленерів, творчих зустрічей, спів­організатором і учасником яких була Олена. Працювала журналістом. Займається волонтерською діяльністю.

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/interview/159423-olena-zadorozhna-viina-navchyla-nichoho-ne-planuvaty-zhyvu-tut-i-zaraz

Буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці". Команда "Майстрині", 7-а клас Диканської гімназії імені М.В.Гоголя.

Робота учасників конкурсу учнів Диканської гімназії ім.М.В.Гоголя. Команда "Майстрині" представляє буктрейлер до поетичної збірки Олекси Бика "Вірші на руці".
dykanka

Учениці 7-а класу Бібік Іра, Дяківнич Злата, Пасічна Аня, Слинько Женя.

Керівник - Щербак О.В., учитель інформатики Диканьської гімназії ім.М.В.Гоголя.

Олена ЗАДОРОЖНА. Вірші

Із книги «Той, що зумів воскреснути»

Дівчата

Дівчата зрізають коси
Туго шнурують берці
Ім щастя приснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце

Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому.
Молитва – надійна віза,
Щоб ви повертались додому.

Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморжки.
Постійно, туди де «накрило»,
Шепочуть : «Терпи. Ще трошки…»

Дівчата стоять на чатах –
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі

Дівчата рівняють спину
З думками про тих, кому важко:

Ворог таких не спинить,

Кулею влучити тяжко.

Дівчата не хочуть втрачати.
Тому подають набої.
Тому одягають халати,
І вчаться тримати зброю

* * *

... А війна так близько, і пахне мазутом повітря

Захлинаються ревом мотори і на узбіччі

Остання волошка тремтливо квітне

Залита пробудженим вранішнім світлом

І дихати легко тумани ховають рани

Розрядиш зброю і довго питимеш небо

Історія родить і нищить безжально тиранів

а ти у високій траві де все і нікого не треба

ще вчора... ніч розтинало «градами»

розіп’ятий спокій здригався від болю і втрат

а зараз у пальцях прив’яла з морозу м’ята

в ній запах дитинства і тіні покинутих хат

* * *

вже синє небо переплавилось на сталь

геть закрутило буревієм тишу

морозний день в минулому застряг

і сонце ніби світить нині яскравіше

короткий спокій видихаєш знов

метнувся паром ввись туди де хмари

скляніє погляд бо побачив кров

тьмяніє серце бо бажаєш кари

твій сміх як вибух зарядив патрон

поцілиш смерть а чи тебе поцілить

приходять тінню димом в кожен сон

брати їх ангели підтримують на крилах

торкне туман твої замерзлі плечі

охопить стан сховає в молоці

аж до світання в спокої й безпеці

і лиш роса стікає по щоці

* * *

ця зневоднена річка цей твій шлях аж до самого краю

розвівається прапор маскується пізня зоря

ти ідеш по межі може хтось погукає впізнає

в тім краю де палає минуле і поле німе догоря

і твій янгол скидає засмалену димом розгрузку

чистить крила від сажі стираючи піт із лиця

він тримає цей світ за тонку і потерту мотузку

у вустах перекочує Слово во ім’я Отця

ти ідеш по межі збайдужіло ковтаючи втому

затріщить під ногами вчорашня вже мертва війна

цей безвекторний шлях повертатися знову додому

як трофеї обвуглена пам’ять і воля твоя кам’яна

* * *

мерехтливе диво стрічань на перехресті перехресть

попелом пилом димом притрушене

заколихане довгим шляхом що веде у руки гарячі

відтинаючи рубежі і простір

перерубуючи пуповину спокою

а на світі тримають сумні голоси

канонади чи таки грім в телефоні

найстрашніші хвилини коли він мовчить

десь здригається заревом вибухів світ

і від того поволі терпнуть долоні

я нап’юся туги і впаду на землю мов п’яна

але вдарить у скроні й запахне зима полином

і ятри не ятри так пече свіжоскошена рана

у пітьмі опиняюсь покинута словом і сном

коли мовиш пошепки на тому краю світу

коли змерзлими пальцями набираєш морзянку послань

ці слова що заплутались в грудях

у сплетінні сонячнім не воруши

реальність навпіл від болю саднить і нудить

а непроханим гостем все падає падає

сиплеться труситься білий сніг

я пройду крізь вогонь я скину усі облуди

я пройду крізь страхи ти лише попроси...


* * *

і така погода

що не знаючи броду

у багнюку стрімглав

до тебе пів вічності ходу

пізно студити воду

що гасила пожежі

видирались на вежі

і ставили там прапори

чуєш брате

ти лиш не згоряй гори

ці колеса

що ріжуть дорогу

привезуть у весну

в твоєму пікапі тривоги

і жменя патронів

у тій воді в чорноті

не один ще потоне

пішим ходом на небо

і кожен шепоче

не плач так треба

я воскресну

в тобі воскресну

В ПЕРЕДЧУТТІ ВЕСНИ

слова проривають греблі

стихія куйовдить волосся

спокою тут не стрінеш

все що було здалося

все що було розтане

але ще попереду буде

навіть якщо не стане

навіть коли іуди

упасти це ще не розбитись

злетіти це ще не в небо

дозволиш мені приснитись

принести в долонях требу

загорнені гори у хмари

стежки усі по спіралі

женеш думки мов отари

по швидкісній магістралі

кидаєш наосліп кості

затерпнуть у рухові пальці

Ми тільки проїздом гості

В столиці неандертальців

Сміливі першопрохідці

Нестримні канатоходці

Осліплені ясновидці

Нескорені полководці

Насипати зерня в землю

Скропити кров’ю і потом

Благословити щемом

Полити сльозами й болотом

Чекати холодну весну

Зростити у серці надії

Від шляху болітимуть плесна

В безсонні тремтітимуть вії

Та все ж проростатимуть вгору

І питимуть тугу вологу

Розкрає громом простори

І блискавка влучить в тривогу

* * *

Якоїсь з ночей розвидниться

Котрогось із днів забудеться

І зорі до рук насиплються

І гнів на вітрах остудиться

Був штурм штормове попередження

Захрипли в ефірі частоти

Гранатами рвали обмеження

Зубами тримали висоти

На завтра прогнози не писані

Знов шторм накриватиме градами

Пригорнеться темрява снами

Гримітиме знов канонадами

Ще безвісти скільки до спокою

Тріщить ошаліло рація

Під ранок нарешті народиться

Війна і помре імітація

Боєць «Правого Сектора» презентував авторську збірку поезії

 

 

 

Оксана Бруско,  медіа-портал «Культура»

Боєць «Правого Сектора» Олексій Бик випустив свою першу поетичну збірку «Вірші на руці». Про це повідомляє канал 24.

Буктрейлер до поетичної збірки О. Задорожної «Той, що зумів воскреснути». Команда «Юні кіношники», 11 клас Терешківської ЗОШ І-ІІІ ст. Полтавського району.

Робота учасників конкурсу учнів Терешківської ЗОШ І-ІІІ ст. Полтавського району. Команда "Юні кіношники" представляє буктрейлер до поетичної збірки Олени Задорожної «Той, що зумів воскреснути».

tereshky

Над  створенням буктрейлера  працювали найактивніші читачі шкільної бібліотеки  учнів 11 класу: Призов Дмитро, Хмелевський Дмитро, Бородай Дар’я.

Керівники:
Боярська Світлана Анатоліївна – шкільний бібліотекар,
Цись Олена Іванівна – вчитель інформатики.

Терешківська ЗОШ І-ІІІ ступенів  с. Терешки,  Полтавський район, Полтавська область.

 

Сторінка 1 із 2